Виховні заходи

Школа гарної поведінки

                                                                                                                                                                                        

   Мета. Виховувати звичку приходити у школу вчасно, до дзвоника, вітатися зі старшими, ровесни­ками, шанобливо ставитися до дівчаток; після пере­рви не запізнюватися на урок; вчити виявляти тур­ботливе ставлення до старших, товаришів.

Обладнання. Магнітофонний запис — «Пісня про школу».

Хід заняття

1.   Слово вчителя.

Ось і школа, ось і клас.

Він давно чекає нас.

І прийшли ми всі сюди,

Щоб учитись і рости.

§  А що про школу зможете розповісти ви самі? (Читання школярами віршів про школу).

§  Чому школу називають другим домом? Як ви вва­жаєте? (Відповіді школярів).

2.   Бесіда.

Запитання до дітей

1.  Згадаємо, що треба зробити, щоб прийти до шко­ли чистими і охайними?

2.  Чи ґречно запізнюватися на заняття? Чому?

3.  А якщо таке вже трапилося, і ви запізнилися на урок, як треба повестися?

4.  Чи не забуваєте ви вітатися із дорослими та ро­весниками?

5.  А коли ви зустрінете в школі незнайому людину, чи привітаєтеся з нею?

6.  Чи доводилося  вам допомагати працівникам школи? Розкажіть про це.

Слово вчителя. Я бачу, ви дуже добре знаєте пра­вила поведінки у школі. Молодці.

3.      Гра «Правила для учнів».

А зараз проведемо гру. Я буду читати вірш С.Маршака, а ви будете виконувати те, про що в ньому говориться:

Заходить вчитель — треба встати      (діти встають).

Коли дозволить — тихо сядь                 (тихо сідають).

Спитати хоче — не гукай                       (свариться пальцем),

А тільки руку піднімай                            (піднімають руку).

У школі парту бережи                            («витирають» кришку парти),

І на парті не лежи                                   (схиляються до парти).

Щоб урок не минув марно, Треба сісти рівно, гарно (діти гарно сідають за парти).

Не скрекочи на уроках                             (зображують телень­кання язиком),

Як папуга чи сорока                                             (махають руками, ніби птахи).

§  Яке з правил вам найважче виконувати? А яке — найлегше?

4.      Аналіз ситуацій морального змісту.

  а)    На урок праці всі учні принесли картон — вирізувати ялинкові іграшки, а Павлик забув. Усі навколо працюють, а він без діла сидить.

§  Що мали б зробити однокласники?

§  А як би ви вчинили, опинившись поряд із Павликом?

§  Чи були у вас у класі подібні випадки? Як ви тоді поводилися? Чому?

    

  б)    Закінчується урок ліплення. У дітей дуже цікаве і важливе завдання — виліпити лисичку. За партою сидять подруги — Маринка й Оленка. Гарна в Оленки лисичка, — мов жива. А Маринка старається-старається, а все ж лисичка в неї не виходить. У Маринки від розпачу аж сльози на очах виступили. Оленка вже закінчила роботу, сидить та весело усміхається.

§  Що вам не подобається у даній ситуації?

§  Як би ви повелися на місці Марини? А Оленки?

5.   Слухання пісень про школу

§  («Чему учат в школе» та ін.).

§  Так чому ж навчають дітей у школі?

§  (Відповіді школярів).

6.   Слово вчителя.

      Найголовніше — в школі на­вчають дружити. Тому що, коли жити дружно, з посмішкою, поважати один одного, то в класі буде радісно і весело.

§  А як же зробити так, щоб всім у класі було добре?

§  Що для цього потрібно робити?

(Відповіді учнів).

Діти, треба, завжди намагатися бачити поруч із собою іншу людину — однокласника — та пам'ятати про нього. А ще — передбачати, як твоя поведінка відобразиться на інших.

§  Як цього домогтися?

(Відповіді учнів).

Правильно, треба в колективі жити так, щоб не бу­ло конфліктів. А для цього спробуємо сформулювати основні правила у взаємостосунках один з одним:

Пам'ятай, що настрій інших багато в чому зале­жить від тебе.

Не забувай, що всім властиві недоліки, будь терплячим.

Роби так, як би хотів, щоб чинили щодо тебе.

7.         Узагальнення.

§  Вам подобаються ці правила?

§  Спробуємо намагатися дотримуватися їх?

8.         Малювання

§  Намалювати, якою б ви хотіли бачити школу.

§  Виставка малюнків.

9.     Підсумок заняття.

§  Що нового ви дізналися для себе?

Чому навчилися?

              Конституція України

 Мета: дати  уявлення про основний Закон України, національні символи, ознайомити дітей з історією виник­нення символів, звичаями, традиціями, обрядами та їх ви­користанням у житті, звернути увагу на значення право­вого аспекту основного закону. Розуміння прав та обов'язків громадянина України.

Обладнання. Конституція України, Прапор, Гімн, гілоч­ка верби, кетяги калини, вишитий рушник.

 Ми живемо з вами в незалежній державі, яка знаходиться в Європі, кожної весни цвіте калиновим цвітом і молодіє вербовими гілками, улітку співає солов'їним голосом і шелестить достиглим пшеничним колоссям. Кожного дня вона все впевненіше стає на ноги, усе гучніше звучить її голос.

         Сьогодні, діти, ми з вами ознайомимося із Консти­туцією України, яка була прийнята на п'ятій сесії Верхов­ної Ради України                    28 червня 1996 року. Складається Конс­титуція з 15 розділів, які містять у собі 159 статей. Але ми з вами поговоримо про деякі з них, які нам найбільше близькі й зрозумілі.

         Термін «конституція» походить від латинського слова й означає «устрій», «установлення»; в юридичній літературі поняття "конституція" трактується як Основний Закон держави.)

 Давайте тепер поміркуємо, для чого і з якою метою необхідно було прийняти Конституцію? (Роздуми дітей.)

      Усе у Всесвіті, у природі, в окремій державі підкоряється певним законам та існує за своїми правилами. Є закони Божі, закони природи і закони держави. Важко жити, працювати, творити в хаосі, безладді, за правилом «що хочу - те й роблю». І тому люди з давніх-давен почали впорядковувати своє життя. Давайте згадаємо історію виникнення Конституції України. Почнемо з самого початку:

        XI століття. Київська Русь. Період князювання великого, могутнього Ярослава Мудрого. Ним було складено одну з найперших юридичних пам'яток Київської Русі - «Руську правду». Сьогодні відомо 106 списків, які відображають права власності, види договорів, покарань, що існували на той час у Київській Русі.

      У 1588 році на землях України починає діяти Литовський статут, який на той час захищав інтереси польсько-литовської шляхти, що панувала на території України.

        Значне місце в правовій культурі України займають збірки Магдебурзького права, яке встановлювало порядок виборів і функцій органів міського самоврядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, спадкоємництва, визначало покарання за різні види злочинів. Застосування Магдебурзького права було припинено на території України в 1786 році, окрім Києва, де воно зберігалося аж до 1835 року.

        У 1710 році відомий український гетьман Пилип Орлик склав першу демократичну Конституцію «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького», де встановлювався державний суверенітет і означалися кордони Української держави.

        Ідея суверенітету втілюється в 1917 році після падіння самодержавства в Росії, коли новостворена Українська Центральна Рада видає 3 універсали. А 22 січня 1918 року в IV універсалі було проголошено створення Української Народної Республіки. 29 квітня 1918 року на сесії Центральної Ради було затверджено Конституцію, яку розробив Михайло Грушевський. У період існування Радянського Союзу було прийнято чотири Конституції, які поширювалися і на Українську Радянську Соціалістичну Республіку.

       Після проголошення Акта про незалежність України 24 серпня 1991 року на території нашої держави діяла Конституція УРСР, прийнята в 1977 році, в яку було внесено понад 200 поправок. З 20 вересня 1994 року було створено Конституційну комісію, яка розробляла нову конституцію створеної держави. 28 червня 1996 року Верховна Рада нарешті прийняла Конституцію України.

        І ви вже маєте певні права, які гарантує Конституція. Проте не забувайте і про обов'язки. Обов'язки доньки чи сина, обов'язки учня, обов'язки людини...

       Коли ми гортаємо сторінки Конституції, читаємо її рядки, найбільше нашу увагу привертає 2-й розділ «Права, свободи й обов'язки людини і громадянина», в якому є статті, що безпосередньо стосуються нас і наших батьків.

То ж гортаємо Конституцію. Перша стаття, з якою ми познайомимося, — це стаття 1, що проголошує нашу Ук­раїну суверенною, незалежною, демократичною, соціаль­ною, правовою державою.

День незалежності ми відзначаємо 24 серпня.

Давайте послухаємо віршик про Україну Володимира Сосюри.

                                                      ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і воду.

В годину щасливу і в радісну мить,  

Любіть у годину негоди!

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну.

Красу її вічно живу і нову

І мову її солов'їну.

       Між братніх народів, мов садом рясним,

       Сіяє вона над віками,

       Любіть Україну всім серцем своїм,

             І всіми своїми ділами.

                Перегортаємо сторіночку, наступна стаття 3. У ст. З говориться про людину, її житія і здо­ров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека виз­наються в Україні найвищою соціальною цінністю. У ст.4 говориться, що в Україні існує єдине громадян­ство. Підстави набуття і припинення громадянства Ук­раїни визначаються законом. Народилися ми з вами в Україні — ми українці і цим повинні пишатися. Червоні кетяги калини Горять вогнями усіма. Без калини нема України, Без народу Вкраїни нема. Наступна стаття 5.

У ст. 5 говориться, що Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи дер­жавної влади та органи місцевого самоврядування.

У ст. 10 говориться, що державною мовою є українська мова. Давайте послухаємо віршик про українську мову.

                                      УКРАЇНСЬКА МОВА

Українська мова —

Давня й молода.

          Світить рідне слово,

Як жива вода.

Звідки воно взялось

Діло не просте...

В душу засівалось,

Із душі росте.

Мово рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

                         (С. Воробкевич)

 У статті  20 йде мова про Державні символи, якими є: Державний прапор України, Державний Герб України.

      Прапор, як символ чи засіб сигналізації, виник ще за античних часів і поширився в Європі у добу Середньо­віччя. Найдавніші прапорні полотнища були трикутно-клинові. На зламі XIII і XIX ст. з'являються чотирикутні прапори з клиновими полотнами. Частіше червоного кольору. Вживалися також білий, блакитний, жовтий кольори. Синя і жовта барви найчастіше вживалися у ко­зацькому одязі за часів визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648—1654). Жовто-сині прапо­ри використовували українські січові стрільці.

      22 березня 1918 року Центральна Рада у Києві ухвали­ла Закон про державний прапор УНР, який був жовто-блакитний. Вибір кольорів був умотивований такими міркуваннями: символами України є чисте небо (синій колір) та пшеничне поле (жовтий колір). Як сказав поет: Наш стяг — пшениця у степах Під голубим склепінням неба.                                              

                                                         ГЕРБ

       Як  свідчать   історичні  джерела,   східні слов'яни використовували символічні зна­ки ще в період родо-племінного ладу на території  України.   Ними  могли   бути і хрест,   ромб,   квадрат,   коло,   пізніше    зірки, квіти, зброя, звірі, птахи тощо.

Існує близько сорока версій про походження тризуба тризуб,як первісне обожнювання рибальсь­кого знаряддя, згодом, як символ влади: це уособлення трьох природніх стихій — повітря, землі і води.

Як Державний герб УНР, три­зуб на синьому тлі був схвалений 12 лютого 1918 року Малою Радою в Коростені, зображення опубліковано 1 березня в Києві та затверджено Центральною Радою 22 березня 1918 ро­ку у формі великого герба з відповідним орнаментальним обрамуванням. Автором проектів був В.Кричевський.

22 січня 1919 року державним гербом став золотий три­зуб на синьому тлі.

Хочеться зачитати ще слова:

Українська я дитина,

Моя мати — Україна,

Весь народ — моя рідня,

А  тризуб моя земля.

 Українцем я звуся

 І цим іменем горджуся,

 Бо козацький мене рід,

 Здавна славний на весь  світ.

      Люблю я свою батьківщину,

      Люблю неньку-Україну,

      Рідну земельку люблю,

      Бога за неї молю

                                                        ГІМН

         Слово гімн грецького походження (похвальна пісня) — урочиста пісня, прийнята, як символ державної націо­нальної єдності. Слова Національного Гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках минулого століття відомий український поет, фольклорист Павло Чубинський. Певний час приписували слова Тарасові Шевченку. Музику написав західноукраїнський композитор Михай­ло Вербицький (1815-1870). (Зачитується «Гімн України»).

         Крім державної символіки, ми маємо ще й народнопо­етичні символи. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, сорочка, калина бі­ля вікна, барвінок — все це наші символи. Рідна хата оспівана в піснях, оповита легендами, переказами, завж­ди була символом добра і надії. «Хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м'ята, мальви цвітуть край вікна», та багато інших немеркнучих перлин народної мудрості про отчий дім. Про рушник, як один із символів України, згадується в «Пісні про рушник», на слова Андрія Малишка і муз. Платона Майбороди.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

 Мабуть, найчастіше рушник використовується у весіль­них обрядах. Вернутися з рушниками — значить, засвата­ти дівчину. Ставати на рушник — брати шлюб, одружува­тися.

 За давнім звичаєм, як тільки у сім'ї підростала дівчин­ка, мати змалечку привчала її вишивати рушники, сорочки, хусточки. Вишиванням займалися пере­важно дівчата, жінки.  Кожна місцевість відрізнялася     власним     орнаментом, технікою   вишивання,   гамою   фарб. | Найхарактерніші кольори — червоний і   чорний,   як   у Дмитра   Павличка: Червоне — то любов, а чорне — то жур­ба».

В українців, як і в багатьох народів світу, є свої улюблені рослини-символи. Це — тополя, барвінок, вишня, верба, калина. «Без верби і калини нема Ук­раїни». «В'ється, як барвінок». «Дівка, як верба, де посадиш, там і прийметься». Високий, як тополя (пряма, струнка, гнучка, самотня, як тополя в полі). Гарна, як калина (цвіте, як калина) т. і. У поета Юрія Рибчинського та композитора Ігоря Поклада є гарна пісня — «Три поради», «Не рубай тополю край дороги, може, та тополя — твоя доля, твоя доля світла, тополина, наче пісня журавлина», «Не стріляй у птаха на світанні, може, то любов твоя остання». До вашої уваги третя порада:

Не ламай калину коло хати,

Бо вона заплаче, наче мати.

І впадуть на трави на шовкові

 Серця сльози колискові.

         Не ламай калину, не ламай калину,

         Бо вона в житті єдина.

         Не ламай калину, не ламай калину, ,    

         Краще їй онуків принеси.

Тут ми бачимо художню паралель. Калина — мати — Батьківщина.

Уривок із стрілецької пісні «Ой у лузі червона калина». Ой у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася, А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Не хилися, червона калино, рости догори, Не журися, наша Україно, ми твої сини. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо. У ст. 27 говориться, що кожна людина має право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави — захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здо­ров'я інших людей від протиправних посягань.

У ст. 49 говориться, що кожен має право на охорону здоров'я, на медичну допомогу, медичне страхування.

У ст. 53 говориться, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

У ст. 51 Конституції говориться про те, що батьки повинні виховувати дитину до повноліття, дбати про її здоров'я, матеріальне забезпечення і навчання, готувати до самостійного житті. Батько і мати мають однакові обов'язки та права щодо дітей.

 «Шануй батька свого і матір свою». Кожен із нас повинен пам'ятати цю Божу заповідь. Швидко плине час, і прийде та хвилина, коли наші батьки стануть старими, немічними. Обов'язок уже повнолітніх дітей піклуватися про своїх батьків (ст. 51).

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте скоріше додому.

Ні грошей не привозьте, ні слави,

Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

Бо не вічні ні батько, ні мати,

Завтра може їх не стати.

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте скоріше додому.

Конституція надає дітям рівні права незалежно від походження, не допускає ніякого насильства над дитиною та її експлуатації. Держава бере на себе утримання і виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо них. Про все це записано у ст. 52 Конституції.

У сирітських дітей багато чого є: затишні спальні, на ліжках новенькі ковдри. У їдальні - борщ і каша. Велика бібліотека і спортивний зал, світлі класи. Діти як діти: безтурботно бавляться. А вночі спросоння ніжно цілують маму...

Ой чули б ви, мамо,

Як кликав я «Мамо»!

І нині я кличу:

«Знайдіться, матусю»!

За те, що вродила,

Тобі  поклонюся!

       І нехай не тільки Конституція, але в першу чергу совість зобов'язує всіх нас, майбутніх батьків, створити і зберегти свою сім'ю, залишити по собі добрий слід на землі українській.

       Основою духовного, соціального, економічного й культурного розвитку суспільства і держави є освіта. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та як найвищої цінності суспільства, розвиток талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей.

       З давніх часів в Україні важливого значення надавали освіті. Великий князь Київської Русі Володимир Мономах радив: «А коли добре щось умієте - то не забувайте, а чого не вмієте - того учітеся...» У великого Кобзаря є слова: «Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь!»

      У ст. 53 записано, що для кожного учня є обов'язковою загальна середня освіта. Конституційно забезпечено доступність і безкоштовність освіти в державних навчальних закладах, вільність вибору типу і форм навчання.

Крім прав і обов'язків, які передбачає і забезпечує Основний Закон нашої держави, учні мають права та обов'язки, що визначаються Законом України «Про освіту», які майже збігаються з конституційними.

Отже, законодавством визначено, що  Дитина (у віці до 18 років), незалежно від її раси, національності, кольору шкіри, статі, мови, релігії, етнічного чи соціального походження, майнового стану, стану здоров'я, незалежно від її батьків і законних опікунів, має право:

- на життя;

- на ім'я та набуття громадянства;

- знати своїх батьків;

- на збереження своєї індивідуальності;

- підтримувати взаємостосунки з обома батьками, якщо ті розлучилися;

- висловлювати свої погляди і думки з усіх питань.

- одержувати і передавати інформацію (за винятком певних обмежень);

- на свободу думки, совісті й релігії;

- на свободу об'єднань і товариств у мирних цілях;

- на особисте і сімейне життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

- на захист від посягань на особисте життя, честь і гідність;

- на повноцінне і достойне життя, на піклування з метою догляду за нею;

- на користування благами соціального забезпечення.

- на освіту, відпочинок і дозвілля;

- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

- на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, що може завдати шкоду її здоров'ю чи розумовому, фізичному, духовному, моральному, соціальному розвитку.

- на захисти від незаконного зловживання наркотиків, психотропних речовин, від усіляких форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень;

- на гуманне поводження, на захист від незаконного чи свавільного позбавлення волі, свободи.

- на негайний доступ до правової допомоги й на таке поводження, яке сприяє розвитку в дитини почуття гідності й значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини та її свобод, сприяє виконанню нею корисної ролі в суспільстві.

         Ось таким довгим, складним і тернистим був шлях створення Основного Закону держави. Але ще складнішим і нелегким є подальший шлях його утворення і дії. І, можливо, хтось із вас запише рядок, статтю, розділ у Конституцію своєї країни. Я хочу, щоб ви не були байдужими до того, що відбувається навколо, не були просто пасивними споглядачами в нашій державі. Бо ви вже повноправні громадяни цієї держави, яку вам у недалекому майбутньому будувати, в якій вам жити і творити.

Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не захочемо бути. (В. Липинський)

       Ми з вами сьогодні говорили про Конституцію Ук­раїни, познайомилися із символами державними та на­роднопоетичним

      
                             Свято-подорож у країну Ввічливості. 

Мета: формувати в учнів вміння правильно поводитися в громадських місцях: транспорті, їдальні, вулиці ; а також ввічливо вітатися в різний час. 

І. Організація класу до заняття. 

1.1. Привітання з учнями та представлення.
Заходьте дружно та сміливо,
Маленькі учні, в світлий клас.
Урок цікавий та щасливий
Розпочинається для вас!
- Доброго дня, діти!
- Доброго дня!
- Сьогодні ми будемо подорожувати країною Ввічливості. Весь цей час за нами буде спостерігати веселе Сонечко, яке буде допомагати вам у непростих але цікавих завданнях, а в кінці заняття воно нагородить найактивніших.

ІІ. Розкриття теми заняття. 

- Сьогодні ви дізнаєтеся багато цікавого про те, як поводитися в громадських місцях. Разом ми виконаємо декілька цікавих завдань. Я думаю , що вам обов’язково сподобається. Отож, вирушаймо!

ІІІ. Станція мовного етикету.
3.1. Інформаційна довідка.
- Перша наша зупинка – це станція мовного етикету.
З давніх часів і до тепер під час вітання люди обмінюються різними рухами. Декотрі вклонялись, інші падали навколішки і билися об землю лобом. Треті – підносили руку до лоба, четверті – торкалися носами, п’яті – показували язик, а в Україні клали руку на груди і вклонялися.
І в наші дні вітаються по-різному: тиснуть руки і просто кажуть добрі слова.
«Доброго ранку!» - мовлю за звичаєм.
«Доброго ранку!» - кожному зичу я.
«Доброго дня вам!» - людям бажаю.
«Вечором добрим!» - стрічних вітаю.
І посміхаються у відповідь люди!
Добрі слова ж бо для кожного любі.
Дійсно, вітання бувають різні. Але чи то уклін, чи слова вітання , чи лагідна усмішка, спільне в них те, що привітання означає: «Ти мені – приємна людина. Знай, що я тебе поважаю. Я тобі бажаю всього найкращого: здоров’я , миру, радості, щастя». Ось , що означають прості слова: «Доброго ранку», «Доброго дня», «Ми раді вас вітати».

3.2. Гра «Світлофор ввічливості»
- Зараз ми з вами пограємо в дуже цікаву гру, яка називається «Світлофор ввічливості». Я буду читати ситуацію, а вам потрібно відповісти , що правильно, а що ні. Якщо відповідь «ввічливо» - ви показуєте зелений колір, якщо «неввічливо» - червоний.
• У шкільному коридорі розмовляють вчителі, серед них Олег побачив свого класного керівника і, проходячи, сказав: « Добрий день, Ігоре Степановичу!» (ч.к.)
• «Вибачте, будь-ласка, я штовхнула вас ненавмисне», - каже дівчинка в трамваї.(з.к.)
• Коридором йде вчителька, в руках у неї книжки, зошити, портфель. Назустріч їй учень, він сказав: «Добрий день!» і пішов далі.(з.к.)
• Ти йдеш з товаришем вулицею, він привітався з незнайомою тобі людиною Ти теж сказав: «Добрий день!».(з.к.)
• «Дайте мені хлібину», - звертається хлопчик до продавця.(ч.к.)
• Після обіду Коля сказав бабусі: «Дякую, борщ дуже смачний»(з.к.)
3.3. Робота з наочністю.
- Діти, подивіться на малюнок і скажіть, яку ситуацію ви тут бачите?
- Хлопчик не привітався з своїми сусідами.
- А ви завжди вітаєтеся з своїми знайомими?
-Так.
- Які слова-привітання ви знаєте?
- Доброго дня! Привіт! Доброго вечора! Здрастуйте! Та ін.

3.4.Гра «Ввічливе сонечко»
-А тепер я хочу з вами провести гру. Я буду задавати питання, а той, у кого є стрічка з відповідним написом, повинен прикласти її до промінчика сонця, яке світить сьогодні нам.
(Ситуації)
1. Ви прийшли до школи. Яке перше слово ви повинні сказати? - «Добрий день».
2. Вам допомогли роздягтися. Повісити одяг. Що треба сказати? – «Дякую».
3. Ви вийшли по коридору і випадково когось штовхнули. Що треба сказати? – «Вибачте»
4. Щоб вам із задоволенням допомогла людина, не слід забувати одне чарівне слово. – «Будь ласка».
5. Ви прощаєтеся з учителем, що ви повинні сказати? – «До побачення!»
- Тепер наше сонечко не просто сонечко, а ввічливе сонечко, і воно дуже задоволене вашою роботою.

ІV.Зупинка «Ввічлива поїздка»
4.1.Робота з наочністю.
- Ми повторили як правильно вітатися в різний час дня і з різними людьми, а наша наступна зупинка – «Ввічлива поїздка». (Робота з наочністю) Діти, уважно подивіться на малюнки і скажіть , що ви там бачите.(Відповіді дітей)
- Хлопчика, який їсть морозиво у автобусі і хлопчика, який не вступає місце старшим.
- А чи можна в салоні автобуса (тролейбуса, трамвая) їсти морозиво( тістечко)? Чому?
- Їсти і пити у транспорті не прийнято. Навіть морозиво. Несподіваний поштовх – і воно бруднить одяг сусіда.
- За плечима хлопчика – рюкзак. Поміркуйте, чи заважає він пасажирам?
- Так.
- Дітки, а зараз погляньте на інший малюнок і скажіть як би вчинив хлопчик, якщо б він був ввічливим і вихованим?
- Дав місце бабусі.
4.2.Казкова етикетна задача.
- Правильно, а закріпимо ми свої знання розв’язанням казкової задачі:
Ведмежата їхали у гості до бабусі. Їдучи, вони розповідали один одному цікаві історії й так захопилися, що ледь не прогавили своєї зупинки. Проштовхуючись до дверей, ведмежата невзначай штовхнули дядечка Ослика, віддавили лапу тітоньці Лисиці й збили з ніг маленьке Зайченя.
Яких грубих помилок припустилися ведмежата?
А як можна уникнути таких помилок?
(Відповіді дітей).
- Сонечко дуже задоволене вашими відповідями і запрошує нас на зупинку «Смачного вам!»

V. Зупинка «Смачного вам!»
5.1.Робота з наочністю.
- Наступна наша станція, як ви здогадалися, посвячена культурі поведінки за столом.
-Дітки, погляньте на малюнки і скажіть кого ви на них бачите.
- Хлопчика і дівчинку
- Чи правильно діти ведуть себе за столом?
- Дівчинка – правильно, а хлопчик – ні.
-А як правильно себе поводити себе за столом?
- За призначенням використовувати столові прибори, бути охайним та ін.
- А якою «ввічливою» фразою діти повинні завершити обід?
- Спасибі (дякую).
- А ви не забуваєте подякувати своїм рідним за смачні сніданки, обіди та вечері?
- Ні.
5.2.Робота на картках.
-А зараз ми перевіримо, як ви засвоїли правила поведінки за столом. Я буду читати речення, а ви запишете слово, яке в ньому пропущене.
• Лікті на стіл . . . можна класти.
• Щоб не заплямити свій костюм, треба завжди бути дуже . . . .
• Мама мені смачної каші зварила.
Мамі за це я подякувала:
Я обняла її, поцілувала,
Я їй щиро . . . сказала.
• Під час обіду необхідно покласти на коліна . . . .

-Сонечко мені підказує, що ви втомилися. Тому я проведу фізкультхвилинку:
Ну ж бо, діти, дружно встаньте
І на місці закрокуйте.
На носочках підтягніться,
Один одному всміхніться.
Як пружинки , всі присядьте
І на місце тихо сядьте.
VI. Станція «Ідемо в гості».
6.1.Відшукай шкідливу пораду.
- От ми вже й на іншій зупинці, де ми пограємо в цікаву гру, а саме , я буду читати віршик, а ви, почувши шкідливу пораду, маєте сплеснути в долоні.
Якщо в друга іменини,
Ти не гай ані хвилини!
Завітай до нього вранці,
Ввімкни музику для танців,
Ще й пісні горлай щосили,
Щоб скоріше стіл нарили.
Подарунок лишай вдома –
Треба він тобі самому,
За один обід не варто
Подарунок віддавати.
Загрібай цукерки в жмені
І ховай їх у кишені.
Торт хапай двома руками,
Їж великими шматками.
Після торту руку жирну
Витри краєм скатертини,
А якщо вікно є поруч,
Витри руки краєм штори.
А коли ступнеш на ганок,
Скажи: «Стіл був препоганий!»
Стане соромно родині,
Особливо господині –
І тоді матуся вдруге
Іменини зробить другу.
- Сподобався віршик? Я надіюся, що ви так не ходите на дні народження? (Відповіді учнів) Готуючись до Дня народження друга перш за все ви повинні вибрати подарунок. І зараз ми навчимося як правильно це робити.

6.2.Робота з наочністю.
- Погляньте на перший малюнок. Кого ви тут бачите?
- Хлопчика і дівчинку.
- А яке свято святкують діти?
- День народження або іменини.
- Чому дівчинка збентежена, здивована?
- Бо хлопчик подарував їй папугайчика, знаючи, що в неї є котик.
- Так. Вибираючи подарунок другу, треба знати його захоплення, мрії і бажання. Даруючи цуценя, кошеня чи ховраха треба обов’язково узгоджувати це з дорослими.

VII. Зупинка «Вулиця».
7.1.Вірш «Я про інших і не думав». Обговорення вірша.
-Отже, ми навчилися, як правильно вибирати подарунки, поводитися в гостях, а зараз ми відправляємося на зупину «Вулиця», де Сонечко пропонує послухати віршик:
Вирішив я прогулятись.
Та не знав, як розважатись!
Ось калюжа величезна,
Широчезна, довжелезна!
Як стрибнув я у калюжу!
Стало мені гарно дуже.
Перехожі всі в грязюці,
Я, звичайно, теж в багнюці.
Бризки вліво, бризки вправо!
Всіх забризкав я на славу,
Перехожі всі кричать,
«Що ти робиш?!» - верещать.
Та, дарма, що скажуть люди,
І дарма, що з ними буде!
Не турбуюсь я про них,
Не хвилююсь про чужих!
Що ж мене турбує нині –
Те, що скаже мама сину?
Мама довго не сварила,
Показала воду й мило –
І прання, і покарання
Ледь дійшов вночі до спальні.
Та ще мучить тут сумління –
Перехожі ж бо не винні,
А також перуть до ночі…
Ех, не бачити їх очі!

-Дітки, вам віршик сподобався?
- Так.
-Я надіюся, що ви так себе не поводите на вулиці? А хто з вас знає як треба поводитися на вулиці? (Відповіді дітей).

7.2. Обігрування ситуацій на фоні та їх обговорення.
- А хто з вас хоче розіграти віршик на фоні?(робота з динамічним матеріалом).
- Вам сподобалося розігрувати віршик?
-Так.
- Тоді ми розіграємо ще декілька ситуацій:

• Мама з дитиною проходять повз магазин іграшок. Дитина кричить, вимагає негайно купити іграшку.
- Хто хоче розіграти цю ситуацію? А поки (ім’я учня) розігрує ситуацію, ми поміркуємо добре чи погано поводить себе дитина? Як би ви себе поводили?

• Хлопчик гуляє з собакою без повідка й намордника. Собака лякає людей.
- Чи завжди тварини слухаються своїх господарів? Які бувають випадки?

VIII. Підсумок заняття.
8.1.Розплутай запис і прочитаєш народну мудрість.
Обговорення прислів’я.

- Що означає цей вислів?
- Те, що якщо робити добро людям, то воно завжди буде повертатися до нас у стократ.
8.2. Підсумкова бесіда.
- Ви сьогодні гарно працювали. А скажіть, будь-ласка, чи сподобалось вам сьогоднішнє заняття?
-Так.
- А що сподобалось найбільше? (Відповіді дітей).
- Свято у королівстві ввічливості завершується. Ми навчились, як потрібно вітатися поводитися в гостях , за столом. Не про все ми сьогодні сказали, але це і не можливо. Найголовніше ви повинні запам’ятати: треба вітатися першими з дорослими, ввічливо прощатися, дякувати за допомогу, виявляти доброзичливе і турботливе ставлення до малюків і старших. Будьте привітними, чемними, скромними і турботливими людьми. На згадку ми вручаємо вам таке маленьке символічне сонечко, щоб його промінчики добра нагадували вам про сьогоднішнє свято і ви були нашими промінчиками.

                 Гість — радість у домі

Мета. Вчити гостинності (виховувати вміння зустріти гостя, виявити до нього шанобливе став­лення, чемність тощо).

                                                          Хід заняття

1. Слово вчителя. Про що ми поговоримо сьо­годні, ви здогадаєтесь, коли прослухаєте пісню І.Білозіра «Ласкаво просимо».

(Лунає пісня).

1.     Які слова найчастіше звучать у цій пісні?

2.     В яких випадках їх говорять? (Коли запрошують у гості).

§  Отже, тема нашого заняття «Гість — радість у домі».

Подивіться на цю ілюстрацію.

1.    До якої вона казки? («Вінні-Пух в гостях у кролика»).

2.    Згадайте, як Вінні-Пух із П'ятачком ходили в гості до кролика.

3.    Що вони робили не так? (Прийшли в гості без запрошення, стукали у двері ногами, не­гарно поводилися за столом тощо).

§  А чи знаєте ви правила гостинності?

Запам'ятайте: є правила для господарів, є — для гостей. Давайте їх пригадаємо.

Уявіть, що набли­жається ваш день народження чи якесь свято, і ви чекаєте гостей. Треба все робити так, щоб гостеві було не гірше, ніж удома. Насамперед, слід допо­могти гостеві зняти верхній одяг, шапку, подати домашні капці. Потім запросити його у кімнату. У двері першими проходять гості. їм пропонують найзручніші місця у кімнаті. Поки ви не сіли за стіл, спробуйте розважити своїх гостей і покажіть книжки, іграшки, ввімкніть музику, пограйте у спокійні ігри.

§  До речі, в які ігри можна грати в кімнаті?  (Відповіді дітей).

§  А якщо ви самі прийшли в гості, як має себе по­водити гість? (Відповіді дітей).

Заходячи в дім, треба витерти ноги, обов'язко­во привітатися з усіма. Якщо в кімнату заходять дівчатка або дорослі, їм слід поступитися місцем. І ще — ніколи не сиди, розвалившись, поклавши ногу на ногу, не тримай руки в кишенях — це не­гарно і неввічливо.

2.   Слухання вірша Г. Бойка «Некультурні хазяї».

        Обговорення прочитаного.

3.     Вікторина «Чи знаєш ти...»

§  Як сидіти на стільці, кріслі, дивані у гостях?

§  Як увійти до кімнати (знявши верхній одяг чи ні)?

§  Хто має знімати шапку, зайшовши до приміщення?

§  Як відмовитися від частування так, щоб не обра­зити господарів?

4.  Гра «Шкідлива порада».

Незнайко надіслав телеграму з порадами для вас: «Якщо товариш запросив тебе на день народжен­ня, залиши подарунок вдома. Він тобі і самому зна­добиться. Ні з ким не розмовляй, тільки вибирай смачніше та їж».

§  Чи скористаєтеся ви порадами Незнайки? Чому?

5.  Бесіда про правила вручення подарунків.

§  Чи любите ви одержувати подарунки?

§  А самі вмієте дарувати?

Адже це — не така легка справа, як здається. Уявіть, що ваш знайомий приніс подарунки: хлопчи­кові — набір серветок для вишивання, дівчинці — автомат, а бабусі — водяний пістолет.

§   Як би ви або ваші рідні сприймали такі подарунки?

§  Чому?

(Відповіді).            

        Свято до Дня захисника Вітчизни

Мета: організувати активне й змістовне дозвілля учнів, виховувати почуття колективізму, вміння працювати в команді, вболівати один за одного, допомагати один одному, розвивати спритність, кмітлив

           Оформлення: повітряні кульки, святкові плакати.
           Реквізит: бинти, повітряні кульки,   голки, нитки, ґудзики, тканина, назви продуктів, на, папір, маркери, хустинки, папір для літачків.
                                                      Хід свята

Ведучий.     Сьогодні ми зібралися для того, щоб привітати зі святом наших хлопчиків, адже вони – майбутні захисники Вітчизни. Народна мудрість стверджує, що Земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити сама себе не може. Отже, ростіть мужніми, сильними, надійними і завжди будьте опорою своєї сім’ї  та народу.
Сьогодні в нашій школі свято,
Тут сміху, радості багато.
Сьогодні хлопчиків  вітаєм,
всього найкращого бажаєм!
Хоробрими, сміливими ростіть,
Кордони України бережіть!
Продовжуйте батьківську справу,
Ростіть Вітчизні, всім на славу.

Ведучий. Сьогодні, дорогі наші хлопчики, ви ще раз доведете, що ви виростите хорошими і сміливими, мужніми і надійними.
       

Перший конкурс «Майбутні льотчики».                                                             

          Ваше завдання змайструвати з паперу літачки ( на кожного учасника команди) і по команді гравці запускають літачки. Чий літачок залетить далі – отримує 3 бали, другий – 2 бали, третій – 1 бал. І  доки всі гравці запустять свій літачок.

Ведучий.          Другий конкурс «Голка, нитка, ґудзик ».  

                Солдату в армії самому потрібно пришивати ґудзики. Завдання для гравців: добігти до столу, заправити нитку в голку , потім взяти ґудзика, пришити до тканини і бігом повернутися до команди та передати естафету наступному гравцю команди. Усі наступні гравці команди по черзі пришивають ґудзики до тієї ж тканини. Журі оцінює охайність і швидкість. За швидкість 3, 2, 1 бали і додатково за охайність 2 бали.

Ведучий.           Наступний конкурс «Повар».

                 Справжній солдат повинен уміти приготувати собі обід. Ваше завдання підібрати всі потрібні продукти для приготування певної страви  із запропонованих карточок, на яких записано назви продуктів. Назва страви і набір продуктів лежать на столі. По команді капітани підбігають до столів і починають готувати страву, і готують доки триває музична пауза. Оцінюється 3,2,1 бал, за швидкість додатково 2 бали.

Ведучий.          Наступний конкурс «Портрет мами»

Ваше завдання намалювати портрет мами з зав’язаними очима за підказкою. Малюємо очі, тепер брови, ніс, рот, вушка, кучері. (кожен учасник малює ту частину обличчя, яку назве ведучий)

Ведучий.          Наступний конкурс «Велика естафета».

За перемогу – 3 бали, 2 бали, 1 бал.

Ведучий.          Наступний конкурс «Медична допомога».
 

                    У конкурсі приймають участь дівчата. Ваше завдання оказати допомогу пораненому товаришеві. Хто швидше і краще забинтує поранений палець.
                        Оцінюється не лише швидкість, а  правильність і охайність.

(3 бали, 2 бали, 1 бал. Додаткові 3 бали за правильність і охайність.)

Ведучий. Люблю тебе, Вітчизна, мила Україна,
Бо щастя жити ти мені дала,
Для мене ти одна і рідна, і єдина,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я – твій громадянин, я прагну підростати,
Тягнусь пагінчиком до світла і тепла,
Моя свята і рідна Україна-мати,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

                          Нагородження переможців.

Ти і твої друзі на перерві

Мета. Вчити дітей організовувати свій відпочинок під час перерви (рухливі ігри, змагання тощо); вияв­ляти турботу про товаришів, дівчаток, молодших.

Хід заняття

1.    Слово вчителя.

Тема нашого заняття — «Ти і твої друзі на пе­рерві». Послухайте уважно вірш Б. Бичка «Півники».

За віщо посварилися — не знаю я того,

А тільки стрілись півники: — Ти чого?

Круг шиї пір'я дибиться, стирчить сюди-туди,

Дзьобами в землю вткнулися: — Ось підійди!

А гребені у півників розжеврілись, мов жар,

Стоять і не ворушаться: — Ану вдар!

Обоє враз підскочили, аж курява знялась,

І знов стоять надублені: — Зась!

Тут з вулиці почулося — кричала тітка: — Киш!

Розбіглися два півники: — Гляди ж!

Розбіглися два півники курчаткам всім на сміх...

Як схожі й ми буваємо на півників таких!

2.    Обговорення змісту вірша.

Запитання до дітей

1.  Чи не трапляється у вас у класі чогось подібного на перервах?

2.  Як хлопці у нашому класі ставляться до дівчаток?

3.  Чи не ображають їх?

4.  А як поводяться дівчата?

3.         Складання правил поведінки і порад.

        Давайте разом складемо правила ввічливої поведінки під час перерви.

(Не бігати по коридору, не галасувати, не штов­хатися, не дражнитися тощо).

Є діти, які дуже люблять дражнитися.

• Як ви вва­жаєте, чи подобається дітям, коли їх дражнять?
• Що ви порадите дражнилкові?

(Відповіді дітей).

§  А що треба робити, коли діти на перерві посва­рилися? (їх треба помирити).

Так, для цього є мирилки.

4.    Розучування мирилок.

Щоб помиритися, промовляють:

Мир — миром,

Пироги з сиром,

Вареники в маслі,

Ми — дружечки красні,

Поцілуймося.

Через тин вишня нахилилася,

Дві подружки посварилися.

Тобі яблучко, мені грушечка,

Не сварімося, моя душечка.

Тобі яблучко, мені зернятко,

Помирімося, моя серденько.

А зараз одну з мирилок вивчимо напам'ять.

§  В які ігри можна гратися під час перерви?

(У спокійні, щоб не бігати, не галасувати).

5.    Розучування ігор «Струмочок», «Зіпсова­ний телефон».

Гра «Впізнай за голосом»

Діти стають у коло. Один із учнів виходить на се­редину і закриває очі. Решта рухається по колу і співає пісні.

За сигналом діти зупиняються, хтось із учасників гри проказує (можна змінити голос):

«Ти загадку відгадай, хто покликав тебе, — впізнай!».

Ведучий відкриває очі і називає ім'я того, хто го­ворив.

Якщо ім'я названо правильно — той, кого на­звали, стає у середину кола.

6.    Підсумок уроку.

Як треба поводитись на перерві?

5.                Домашнє завдання.

§  Запитати у батьків, у які ігри вони гралися в дитинстві.

§  Розучити їх і навчити гратися своїх однолітків.

Знайомство з казками І. Франка

         

 Мета. Пізнавати чарівний світ казок. Ознайомити дітей з казками І.Я.Франка “Три міхи хитрошів”, «Заєць і Їжак», поповнювати знання учнів про життя та звички тварин, розвивати вміння характеризувати персонажів відповідно до їх вчинківу, збагачувати словниковий запас, вчити порівнювати прочитане з прислів’ями та загадками, виховувати та вірність і щирість у дружбі.

                                  Ось і дзвоник продзвенів

                                  Для маленьких школярів,

                                  Він покликав на урок

                                   У чарівний світ казок.

                                Казковий світ!

                                   Він збереже людей від бід.

                                    І бути добрими завжди

                                    Навчає казка!

-         Діти, з якими словами у вас асоцієються слово казка? (Добро, розум, вигадка, Дідусь та Бабуся, звірі, Принц і Принцеса, справедливість, фантазія).

-         А яка основна мета всіх казок, ви дізнаєтеся, прочитавши прислів’я у “лабіринті”.

Лабіринт

    К                   в            ,           я                        с                   ж          .

   а     а    ч      ь     к      а     в     і    и     ь

   з     к    и      т            н     і      т          т   

Сьогодні ви послухаєте казку І. Франка «Три міхи хитрощів».   

Загадки допоможуть розпізнати сьогоднішніх дійових осіб казки.

                                              Прийшла кума із довгим віником

                                              На бесіду із нашим півником,

                                              Схопила півня на обід

         Та й замела мітлою слід.   (Лисиця)

Дивний звірок, круглий, мов клубок,

           Голки стирчать, спробуй узять.  (Їжак)

Доберіть визначення рис характеру Лисички та Їжака.

 

улесливість                       щирість                        доброта                       довірливість 

                        ІЖАК                                                     ЛИСИЧКА

нещирість                                    хитрість                    підступність              винахідливість

                              Склади прислів’я.

(Прислів’я розрізані на дві частини. Їх треба скласти).

1.     З добрим дружись, а лихого стережись.

2.     Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

3.     Друзі пізнаються в біді.

         Ця    казка повчальна. Маєте подумати, а яких ви маєте друзів. Чого не слід робити. А ще задуматися над тим, який ти друг. Завжди треба починати з себе. Пам’ятайте про народну мудрість, а вона говорить так: “Скажи хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти”. “З ким поведешся, того й наберешся”.

                                                                  Тести

1.     Назви головних героїв казки І.Я.Франка “Три міхи хитрощів.”

             а) Лисиця та Їжак;                         б) Лисиця та Заєць.

      2.  Що смакували у саду Лисиця та Їжак?

                 а) яблука;                                     б) виноград.

     3.   Куди потрапила Лисиця?

                 а) у клітку;                                   б) у сильце.

     4.  Яка була Лисичка за характером?

                 а) щира;                                        б) улеслива.

     5.  Який був Їжак за характером?

                 а) хитрий;                                     б) винахідливий.

6.  Чого нас  навчає  казка І.Я.Франка?

а) не зазіхати на чуже, не обманювати та правильно вибирати друзів;

б) смакувати виноградом у чужому саду та слухатись у всьому своїх друзів.

1.     Яке прислів’я може бути назвою казки?

2.      Чи хотіли б ви змінити закінчення казки? Як? (Відповіді дітей)

 

Три міхи хитрощів

Було то восени. Біжить Лисичка польовою доріжкою та й здибає Їжака.

— Добрий день, їжаче-небораче! — крикнула Лисичка.

          — Здорова була, Лисичко-сестричко,— відповів Їжак.

— Знаєш що, Їжаче, ходи зо мною!

— А куди ж тебе бог провадить?

— Та йду он там до саду їсти винограду.

— А не квасний він, Лисичко?

— Та де тобі квасний! Повідала Сорока-білобока, що чула від Куниці, молодої дівиці, що та бачила, як господар куштував і хвалив, що солодкий, пора збирати. Ходи, наїмося, ще й дітям по китяхові принесемо.

— Ні, Лисичко, — каже Їжак — не піду з тобою, боюся. То господар хитрий, силець понаставляв, ще зловлюся.

— Не бійся, Їжаче-небораче! — сміючись, мовила Лисичка. — У мене є три міхи хитрощів, то вже я не я буду, коли тебе з сильця не видобуду.

— Га, коли так, то нехай буде й так!

Пішли обоє, влізли до саду, наїлися винограду і вже хотіли назад вертати, аж тут смик! Лисичка ступила необережно та й зловилася в сильце. Торгнула раз, торгнула другий раз — куди тобі! Не пускає сильце, держить за ногу.

— Ой Їжаку, братику! — кричить Лисичка. — Рятуй!

— Як же я тебе, Лисичко, порятую? — мовив Їжак. — Добувай свої три міхи хитрощів і рятуй себе сама.

— Та де там мої міхи! — лементує Лисичка, а сама аж тремтить зо страху. — Бачиш, скакала через річку, і всі три міхи урвалися і впали в воду. Їжаку-братику, подумай ти, може, у тебе де яка хитрість найдеться?

— У мене є одна,— мовив Їжак,— та не знаю, чи буде тобі до смаку. Лягай на тім місці, де зловилася, і лежи, лапки від себе відкидай і попускай духу, що можеш. Господар побачить тебе і подумає, що ти вже гниєш, то й викине за пліт.

Послухала Лисиця Їжакової ради, притаїлася, лежить, буцім давно згинула. Прийшов господар, побачив її та й аж носа затулив.

— От шкода! — промовив він. — Не був кілька день коло сильця, а тут бач, яка гарна Лисиця зловилася та вже й гнити почала. Що тепер з неї за пожиток? Викинути за пліт, та й по всьому.

І він відсилив Лисицю з сильця, взяв обережно за хвіст та й шпурнув за пліт у кропиву. А Лисиці тільки того й треба було. Як не дасть ногам знати, як не чкурне, лиш зашелестіло в бур’янах.

Минуло два дні, чотири дні, біжить знов Лисичка польовою стежкою і здибає Їжака.

— Добрий день, Їжаче-небораче!

— Здорова була, Лисичко-сестричко! — відмовляє Їжак.

— Ходи зо мною до саду їсти винограду.

— А не страшно, Лисичко, після позавчорашнього?

— Е, що там! У мене є три міхи хитрощів, якось вимотаюся.

Пішли обоє, влізли до саду, наїлися винограду і вже хотіли назад вертати, аж тут смик! Їжак-неборак якось не додивився та й спіймався в сильце.

— Ой Лисичко-сестричко! — кричав бідолаха. — Спіймало мене сильце й не пускає. Ану, добувай свої три міхи хитрощів і вимотуй мене із зашморга.

— Ой небоже, — мовила Лисичка,— пропали мої хитрощі всі до одної. Скакала через річку, і всі три міхи ввірвалися і бовтнули в воду.

— Га, так, видно, вже божа воля така, що тут мені вмирати. Прощавай, Лисичко-сестричко! Відпусти мені всі гріхи, всі урази, якими я тебе вразив!

— Бог тебе прости, Їжаче, — мовила Лисичка, втираючи очі від сліз, — а я тобі відпускаю з усього серця,

— Ходи, Лисичко-сестричко, обіймімося ще раз на прощання!

Лисиця обняла Їжака, хоч і як їй то було несмачно. Та що, неборак на смерть лагодиться, то як же йому не вволити остатню волю?

— Поцілуй мене, Лисичко-сестричко, в самі уста, — просив Їжак.— Адже ж ми вік звікували, як брат з сестрою.

Нахилилася Лисичка до Їжака, щоб його поцілувати, та ледве доторкнулася своїм язиком до його уст, а Їжак тільки кланц! Ухопив її зубами за язик та й держить. Що вже Лисиця крутилася, вертілася, що вже скомліла і плакала. Їжак держав зубами за язик, поки не прийшов господар. Побачивши, що Їжак спіймався в сильце і держить Лисицю за язик, він розсміявся, забив Лисицю, а Їжака пустив на волю.

                                                                     Заєць і іжак

               

                   Їжак стояв собі коло дверей своєї нори, заклав лапки за пояс, виставив ніс на теплий вітер та й мугикав собі стиха пісеньку — чи гарну, чи погану, кому яке до того діло? Як знає, так і співає.
Мугикав собі тихенько, а далі подумав:
             «Поки там моя жінка миє дітей та дає їм свіжі сорочечки, дай лишень піду я трохи в поле, пройдуся та й на свої буряки подивлюся, чи добрі виросли».
             Буряки були недалеко від його хати. їжак брав їх, скільки йому треба було на страву для своєї родини, а тому говорив завжди «мої буряки». Ну, добре. Обережно зачинив він за собою двері й поплентався стежкою в поле. Недалеко й пройшов, аж тут назустріч йому Заєць. Він також вийшов прогулятись і до «капусти своєї» теж навідатись.
Побачивши Зайця, їжак привітав його чемненько. Та Заєць був собі великий панич і дуже горда штука. Він не відповів на їжакове привітання, а тільки глянув на нього дуже звисока й озвався:
— Ого, а ти чого так рано ось тут по полі волочишся?
— Погуляти вийшов,— відповів їжак.
— Погуляти? — зареготав Заєць.— А я думаю, що з твоїми кривими ногами краще було б лежати, ніж на прогулянку лазити.
       Ця насмішка дуже розсердила їжака, бо ноги в нього таки криві.
— Ти, певно, думаєш,— каже їжак до Зайця,— що ти своїми довгими лапами швидше побіжиш?
— Авжеж,— відповів Заєць.
— Можемо спробувати,— мовив їжак.— Ану, побиймося об заклад, побачиш, чи я тебе не пережену.
— Це вже сміх людям сказати. Ти своїми кривульками випередиш мене? — сміявся Заєць.
— Ну, про мене, спробуймо, коли тобі охота.
— Гаразд! — відповідає Заєць.— Давай руку. А тепер біжім.
— Ну, ну, чого так поспішати,— відповів їжак.— Треба наперед піти додому, трішки поснідати, а через півгодинки я повернусь на оце місце.
Заєць не мав нічого проти, бо і йому хотілось перед тим похрумати свіжої капусти. А їжак тим часом поплентався додому.
         Приходить їжак додому і каже до своєї жінки:
— Жінко, збирайся швиденько, підеш зо мною в поле.
— А чого мені в поле? — питає їжачиха.
— Знаєш, я з Зайцем маємо бігати наввипередки.
— Чи ти, чоловіче, з глузду з'їхав? — скрикнула їжачиха.— Ти з Зайцем хочеш наввипередки бігати?
— Авжеж хочу. І ти мусиш мені допомогти. Що мала їжачиха робити? Зібралася й пішла з чоловіком.
А дорогою їжак і мовить до неї:
— Бачиш оцю довгу ниву? Тут мають бути наші перегони. Заєць бігтиме одною борозною, а я другою. Відтіля, з гори, починаємо бігти. Отже, ти стань собі ось тут, у борозні, і коли Заєць прибіжить сюди, то ти підведи голову та й крикни: «А я вже тут!»
Так, розмовляючи, вони прийшли на умовлену ниву.
       Їжак поставив свою жінку на її місце, а сам пішов борозною на другий кінець.
       Приходить, а Заєць уже там.
— Ну, що ж, біжімо? — питає Заєць.— Ну, раз... два...
      Один став в одну борозну, другий — у другу.
Заєць крикнув «три» і рушив сам, як вихор, нивою.
       А їжак пробіг, може, з три кроки, потім притаївся у борозні і повернув назад на своє перше місце. А Заєць біжить щосили. Та коли добіг на кінець ниви, аж тут їжакова жінка з другої борозни кричить йому назустріч:
— А я вже тут!
     Заєць тільки очі витріщив з дива: йому і в голову не прийшло, що це не той їжак, бо, знаєте, їжак і їжачиха однаковісінькі на вигляд.
— А це ж як могло статись? — скрикнув Заєць.— Біжім ще раз, назад!
       І, не передихнувши добре, він вихором полетів нивою, поклавши вуха на спину. їжачиха лишилася спокійнісінько на своїм місці. А коли Заєць добіг на другий кінець ниви, то там їжак йому назустріч:
— А я вже тут!
Розлютився Заєць. Що за диво? Щоб кривоногий їжак мене випередив? І, не тямлячи себе з досади, крикнув:
— Ану, ще раз біжім!
— Про мене Семене,— мовив їжак,— біжім хоч десять разів, мені байдуже.
Побіг Заєць, а знизу знову чує:
— Я вже тут!
          Біжать ще раз угору — знов те саме. Так він, бідолаха, бігав, бігав аж сімдесят і три рази туди й назад, а їжак кожного разу був «уже тут». Чи Заєць добіжить до одного краю ниви, чи до другого, все чує одно: «Я вже тут». А сімдесят четвертий раз Заєць не добіг. Саме на середині ниви впав на землю і сконав на місці.
           А їжак гукнув на свою жінку, і обоє пішли, радіючи, додому. І живуть, мабуть, і досі, коли не померли.
             Після того ввесь заячий рід зарікся бігати наввипередки з їжаками.